Іноземний досвід впровадження електронних рецептів

14/06/2019

ТЕХНОЛОГІЇ

ВАЛЕНТИНА МИРОНЕНКО

журнал «Практика управління медичним закладом»

 
Сьогодні, в період технічного прогресу, медицина не тільки покращується, а й модернізується. Ми починаємо активно використовувати ІТ-технології не лише в лабораторіях чи під час операцій, а й у повсякденності лікарень. Відповідно, такі зміни поступово набирають оберти також у аптечній сфері.

 

Зараз багато країн починають приділяти велику увагу фармакології, а саме – обігу рецепта на ліки. Так, з появою E-Health з’явились і електронні рецепти (e-prescription). Забезпечується повна взаємодія між лікарем, пацієнтом і аптекарем. Далі – це вже просто напрацьована схема, де працює лише аптекар із електронним рецептом. Відповідно, такі рецепти можна записувати також у пам’ять смарт-карти, та роздруковувати у вигляді двомірного штрихового коду, який друкують на бланку рецепта. В аптеці відбувається автоматичне зчитування інформації з карти або штрих-коду та введення даних у інформаційну систему аптеки. Після оформлення видачі ліків, формується електронний документ, який надсилається в центр обробки даних.

Однією з головних функцій електронного рецепта є накопичення інформації про лікарське забезпечення кожного пацієнта. З організації охорони здоров’я збирається інформація про кожен виписаний рецепт, із аптек – про кожен виданий лікарський засіб. Відповідно, це дозволяє зіставити дані під час подальшого аналізу й дає можливість планувати витрати бюджету на додаткове медичне забезпечення на основі реальних потреб суспільства. При цьому, зменшується рутинна «паперова» робота та економиться час на роботу з рецептами.

Цікаво, що сьогодні такі країни як: Австралія, Великобританія, Данія, Нідерланди, США, Швеція та Фінляндія використовують електронні рецепти зі штрих-кодом і паперовим носієм. Як все це відбувається? Обслуговуючи пацієнта, лікар починає заповнювати електронну форму рецепта. Відповідно, інтегровані в систему ЕП (електронного призначення) програми і бази даних допомагають медику в раціональному підборі фармакотерапії.

Так, відбувається «підстраховування» лікаря та видається попередження у випадках помилок. Після оформлення рецепта й підтвердження його своїм електронним підписом (нагадуємо, що підпис повинен бути офіційно затвердженим), медик надсилає його електронною системою в репозиторій. Це спеціальне електронне сховище всіх рецептів. Звідси можна взяти рецепт лише авторизованим спеціалістам, до них у першу чергу належать аптекарі. Паралельно з виписуванням електронного рецепта медик заповнює та підписує (цього разу від руки) форму паперового бланка, забезпечену вже певним штрих-кодом. Такий код використовують для ідентифікації електронного рецепта, який надісланий у репозиторій. Цей бланк важко назвати паперовим, адже існуючий штрих-код дозволяє охарактеризувати його як паперово-електронний.

Відповідно, хворий може відвідати будь-яку аптеку. Фармацевт сканує штрих-код, у результаті чого отримує доступ до електронної форми рецепта й може завантажити її зі сховища в комп’ютерну мережу аптеки. Надавши препарат, аптекар надсилає в це ж сховище звіт про видачу ліків. Такий звіт інколи може вимагати сам лікар. Перевага цієї системи в тому, що пацієнта можна легко перевірити: чи купував він ліки, чи відмовився від них із якихось причин. Якщо дані рецепта некоректні або через виникнення питання про можливість заміни препарату «аналогом» фармацевт утримується від самостійних рішень і через систему оперативно зв’язується з лікарем, де отримує необхідні відповіді на свої запитання.

Читати далі