Міська дитяча лікарня, у складі якої діє кілька структурних підрозділів, має стаціонар на 40 ліжок та поліклініку на 120 відвідувань за зміну. Роботу приймального відділення протягом певного періоду за п'ятиденним режимом роботи забезпечували дві медичні сестри. Робочий день вищезазначених працівниць становив 38,5 години на тиждень. Для поліпшення роботи з обслуговування дитячого населення у вихідні та святкові дні адміністрація лікарні після погодження з профспілковим комітетом прийняла рішення та видала наказ від 30 березня 2011 р. № 44 "Про внесення змін у графік роботи сестер медичних приймального відділення" та розробила графік роботи для двох медичних сестер без нічних змін. Відповідно, працівниці були письмово (за два місяці до введення в дію нового графіка роботи) попереджені. Згоду на роботу за таким графіком надала тільки одна медична сестра. Другій медичній сестрі було запропоновано місце роботи в іншому підрозділі за цією ж спеціальністю зі збереженням графіка денної роботи за нормою робочого часу 38,5 години на тиждень. Згоди з її боку не було отримано. Адміністрація дитячої міської лікарні просить допомогти у вирішенні питання про правомірність дій адміністрації закладу щодо сестри медичної приймального відділення, про подальші кроки щодо переведення або звільнення цієї особи.

На запитання читачів відповідає Тамара Маценко, головний спеціаліст департаменту з питань розвитку профспілкового руху Федерації профспілок України
При вирішенні питань щодо переведення працівника в інший структурний підрозділ чи зміни істотних умов його роботи слід керуватися статтями 32 та 33 КЗпП.
Статтею 32 КЗпП, зокрема, передбачено, що переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та інших випадків, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я.
Якщо у наказі по лікарні було зазначено, що медична сестра переводиться в інший структурний підрозділ, то потрібна її згода на це.
Також статтею 32 КЗпП передбачено, що у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, що відбулося у нашому випадку, адже було прийнято рішення про зміну роботи приймального відділення дитячої лікарні. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівника слід повідомити не пізніше як за два місяці.
У тому випадку коли попередні істотні умови праці не можна залишити без змін, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпПз виплатою працівникові вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, як це передбачено статтею 44 КЗпП.
Для суду важливими є докази тих чи інших дій керівника, зокрема, щодо того, чи попереджували працівницю за два місяці про зміну істотних умов праці. Тому варто було скласти акт у присутності трьох свідків про те, що працівницю попередили про це.
Надати більш чітку відповідь щодо правомірності дій керівника лікарні не видається можливим, бо для цього потрібно проаналізувати видані накази. Якщо накази видано з дотриманням вищенаведених вимог, адміністрація лікарні має право видати наказ про звільнення медсестри за пунктом 6 статті 36 КЗпП, провести з нею повний розрахунок за відпрацьований час та виплатити їй середньомісячний заробіток.
Крім того, при вирішенні питань переводу працівника варто пам’ятати про норми статті 33 КЗпП, за якою власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. При цьому забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.
 

"Практика управління медичним закладом", № 8, 2011