Особа, що працює за сумісництвом, 12 квітня 2011 року надала для оплати листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та полога

 
На запитання читачів відповідає Ірина Єременко, експерт з питань соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
 
 
Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває в трудових відносинах з підприємством і тому має право на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами так само, як і за основним місцем роботи.
Надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами наказом роботодавця не оформляється ані за основним місцем роботи, ані за місцем роботи за сумісництвом.
Підставою для надання такої відпустки за основним місцем роботи є листок непрацездатності, а за місцем роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена в установленому порядку, тобто відпустка починається з того дня, з якого відкрито листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240) допомога по вагітності та пологах, яка виплачується за період відповідної відпустки, надається за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом.
Допомога по вагітності та пологах виплачується за основним місцем роботи на підставі листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, а за місцем роботи за сумісництвом — копії листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи (частина перша ст. 51 Закону № 2240). Усиновителі мають надати ще й рішення суду про усиновлення.
Рішення про призначення чи про відмову в призначенні допомоги по вагітності та пологах застрахованим особам ухвалює комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства. Рішення обов’язково записується в протоколі засідання комісії (частина третя ст. 50 Закону № 2240).
Ані керівник підприємства, ані інша посадова особа не мають права приймати рішення щодо призупинення або відмови у призначенні допомоги по вагітності та пологах.
Документи для призначення допомоги по вагітності та пологах розглядаються комісією (уповноваженим) із соціального страхування не пізніше 10 днів із дня їх надходження (частина перша ст. 52 Закону № 2240).
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою допомоги.
Виплата допомоги по вагітності та пологах, призначеної застрахованій особі, здійснюється в найближчий після дня призначення комісією (уповноваженим) із соціального страхування строк, установлений для виплати заробітної плати на підприємстві (частина друга ст. 52 Закону № 2240).
У разі відмови підприємства за місцем роботи за сумісництвом виплатити допомогу по вагітності та пологах працівниця має звернутися до територіального органу Держпраці України, який здійснює нагляд і контроль за додержанням законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Якщо допомогу по вагітності та пологах було призначено комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства, але своєчасно не одержано застрахованою особою, допомога виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком у розмірі, встановленому на момент настання страхового випадку (тобто відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами).
Суми допомоги по вагітності та пологах, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час із дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення (абзац третій частини п’ятої ст. 52 Закону № 2240).
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 р. № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078. За цим Порядком допомога по вагітності та пологах індексації не підлягає, оскільки вона обчислюється, виходячи із середньої заробітної плати, яка, у свою чергу, вже враховує щомісячну суму індексації як складову частину оплати праці.
Водночас чинним законодавством передбачено відшкодування частини грошових доходів, втрачених через несвоєчасну виплату. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати з 1 січня 2001 року нараховується згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 р. № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159. Цей Порядок поширюється на підприємства всіх форм власності та господарювання і застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів.
Компенсація громадянам нарахованих, але своєчасно не виплачених грошових доходів (що не мають одноразового характеру), зокрема допомоги по вагітності та пологах, провадиться в разі затримання їх виплати на один і більше календарних місяців. Сума компенсації нараховується і сплачується в тому самому місяці, в якому виплачується заборгованість.
Щодо правомірності звільнення працівника з роботи за сумісництвом, то таке звільнення здійснюється з підстав, передбачених законодавством. Крім того, сумісник може бути звільнений у разі прийняття на постійну роботу працівника, який не є сумісником, або з урахуванням обмежень на роботу за сумісництвом у зв’язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги (п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. № 43).
Якщо ж особа працює за сумісництвом на недержавному (некомунальному) підприємстві, вона може бути звільнена лише за наявності загальних підстав, передбачених законодавством.
Слід зауважити, що чинним законодавством не встановлено чіткого визначення термінів «основне місце роботи» і «робота на умовах сумісництва». Єдиним критерієм, установленим нормативно-правовими актами України для розмежування цих понять, є місце ведення трудової книжки працівника. Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, установлено, що трудові книжки на осіб, які працюють за сумісництвом, ведуться лише за місцем основної роботи.
Таким чином, ознаками роботи працівника за сумісництвом є:
·        робота на умовах трудового договору;
·        робота у вільний від основної роботи час на тому самому або на іншому підприємстві.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) право на відпустки забезпечується наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади). Тому на період перебування жінки у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, а потім, за її бажанням, у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за жінкою зберігається місце роботи (посада) як за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII (далі — КЗпП) звільнення з ініціативи роботодавця вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язково працевлаштовують таких жінок у разі звільнення їх після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше як три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.
Отже, застрахованим особам, які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами, законодавством гарантовано збереження місця роботи (посади) згідно з трудовим договором за основним місцем роботи і за сумісництвом.
Водночас законодавство не забороняє керівникові підприємства за місцем роботи працівниці за сумісництвом прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово вільної посади на період перебування жінки у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами. Збереження місця роботи (посади) на підприємстві за працівницею, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, обумовлює строковість трудового договору працівника, якого приймають на її місце.
Згідно з частиною другою статті 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не може бути встановлено на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавством.
Саме перебування працівниці у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами є законною перешкодою для укладення безстрокового трудового договору з іншим працівником. Факт укладення трудового договору з тимчасовим працівником, якого прийнято на час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами працівника-сумісника, має бути відображений у заяві тимчасового працівника про прийняття на роботу та в наказі (розпорядженні) роботодавця, з яким цей договір укладається.
"Практика управління медичним", № 9, 2011