Працюю на 0,75 ставки медичною сестрою в хірургічному кабінеті, та, крім того, на 0,25 ставки лаборантом. Однак через місяць роботи мене повідомили у відділі кадрів про те, що зарплату мені не нарахують, бо я не пройшла відповідних курсів за спеціалізацією. Чи правомірні дії відділу кадрів і чи необхідні такі курси, якщо в мене всього 0,25 ставки на посаді лаборанта?

На запитання читачів відповідає Тамара Маценко, головний спеціаліст департаменту організаційної роботи Федерації профспілок України
 
 
Міністерством охорони здоров’я України 25 грудня 1992 р. був виданий наказ № 195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», який передбачав можливість обіймати посаду лаборанта тим особам, які закінчили середній спеціальний медичний навчальний заклад та здобули кваліфікацію медичної сестри. При цьому медична сестра мала право обіймати посади не тільки медичних сестер усіх найменувань, а й завідувачів молочних кухонь, інструкторів з трудової терапії чи лікувальної фізкультури, гіпсових техніків-ортезистів, рентгенлаборантів та медичних статистиків.
У 2002 році наказом Міністерства охорони здоров’я України № 117 від 29 березня було затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров’я». Зазначеним Довідником встановлювалися кваліфікаційні вимоги до усіх посад у галузі охорони здоров’я, які висували дещо інші вимоги до освіти спеціалістів, здобуття якої дає право обіймати ті чи інші посади.
Зокрема, до лаборанта (медицина) Довідником кваліфікаційних характеристик висуваються такі кваліфікаційні вимоги, як: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки «Медицина», за спеціальністю «Лабораторна діагностика». Спеціалізація за фахом «Клінічна діагностика». Без стажу роботи.
Отже, нині для того щоб мати право обіймати посаду лаборанта, медична сестра справді повинна пройти відповідну спеціалізацію з лабораторної діагностики незалежно від того, працюватиме вона лаборантом на повну чи неповну ставку.
Разом з тим, у ситуації, про яку повідомляє дописувачка, вона фактично була допущена до роботи за посадою лаборанта і відпрацювала свою місячну норму робочого часу із розрахунку 0,25 ставки. У цьому випадку законодавство України її захищає, адже і Кодексом законів про працю Українивід 10 грудня 1971 р. № 322-VIII (зі змінами), і Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВРчітко передбачено, що будь-яка праця має бути оплачена.
Радимо звернутися до керівника вашої організації та її профспілкової організації для врегулювання питання щодо оплати вашої праці.
 
 
"Практика управління медичним закладом", № 9, 2011