У додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997р. №1290 підрозділом Фізіотерапевтичні кабінети (відділення; розділу ;Охорона здоров'я та соціальна допомога; були передбачені посада та професії лікар, персонал медичний середній і молодший та прибиральник виробничих приміщень, зайняті повний робочий день у приміщеннях грязеторфолікарень та озокеритолікарень. У цьому ж підрозділі чинного Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003р. № 679, залишилась лише професія прибиральник. Чому?

На запитання читачів відповідає Ольга Чернетенко, головний експерт з умов праці Державної експертизи умов праці Міністерства соціальної політики України
 
Для визначення права на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою, молодших медичних сестер з догляду за хворими, молодших медичних сестер, про яких ідеться у запитанні, слід застосовувати позиції 132, 133, 134 розділу ХVІІ «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» (підрозділ «Загальні професії медичних працівників закладів та установ охорони здоров’я, соціального захисту населення та освіти») Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (додаток 2 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. № 679 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2004 р. № 1674).
Згідно з цими позиціями відповідні працівники мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до семи календарних днів.
Статтею 8 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР передбачено, що конкретна тривалість таких відпусток встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку застосування зазначеного вище Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 р. № 16 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 30 січня 1998 р. за № 58/2498 (зі змінами, затвердженими наказом Мінпраці України від 4 червня 2003 р. № 150 і зареєстрованими у Мін’юсті 18 червня 2003 р. за № 496/7817), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.
 
"Практика управління медичним закладом", № 8, 2011