У чому відмінність між капітальним та поточним ремонтами?

На запитання читачів відповідає Алла Кізім,
головний редактор журналу «Практика управління медичним закладом»

Відмінності між капітальним та поточним ремонтами керівнику державного (комунального) закладу та головному бухгалтеру (бухгалтеру) слід знати для правильного застосування кодів економічної класифікації видатків бюджетної установи та правильного відображення витрат в обліку.
Керівника та головного бухгалтера приватного закладу це питання може цікавити з метою правильного відображення витрат в обліку.
Найкращу консультацію з приводу відмінностей може надати, звичайно ж, фахівець у тій чи іншій галузі в кожному окремому випадку. Судіть самі.
Міністерством регіонального розвитку та будівництва України у листі від 15 липня 2009 р. № 9/9-1056 було роз’яснено, що:
капітальний ремонт будівлі — це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв’язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також поліпшення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об’єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).
поточний ремонт — це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного обладнання.
Водночас у листі зазначено, що коли будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що належать до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).
Інакше кажучи, кожен конкретний випадок слід розглядати окремо. Але в цілому суть, сподіваємося, зрозуміла. Поточний ремонт — це підтримання об’єкта в робочому стані, капітальний — відновлення експлуатаційних характеристик об’єкта та їх поліпшення.
Перелік робіт, що належать до капітального та поточного ремонтів наведено зазвичай у відповідних будівельних нормах чи правилах. Наприклад, перелік робіт з капремонту житлових будинків можна знайти у ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт». Класифікацію робіт з ремонтів автомобільних доріг загального користування наведено у ВБН Г.1-218-182:2006.
Капітальний ремонт автомобіля передбачає заміну одного з таких базових його агрегатів, як двигун, рама, кузов, мости. Решта робіт — поточний ремонт чи технічне обслуговування.
У бюджетних установах питання обліку витрат на ремонт визначено Інструкцією з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 17 липня 2000 р. № 64 (у редакції наказу Державного казначейства України від 21 лютого 2005 р. № 30). Пунктом 1.16 цієї Інструкції встановлено, що витрати на поточний та капітальний ремонт не відносяться на збільшення вартості необоротних активів, а відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків. При проведенні ремонту необоротних активів у випадках, не пов’язаних з дообладнанням, реконструкцією, модернізацією, що призвів до заміни запасних частин, їх вартість не відноситься на збільшення вартості необоротних активів, а відноситься на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків.
У податковому обліку господарських товариств витрати на ремонт основних засобів частково відносяться на збільшення первісної вартості об’єктів основних засобів і частково — амортизуються. Такий же порядок обліку витрат на ремонт передбачено і в бухгалтерському обліку нормами П(С)БО 7 «Основні засоби».
Так, пунктом 146.11 статті 146 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі — Податковий кодекс) встановлено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єктів у сумі, що перевищує 10 % від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об’єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.
А пункт 146.12 Податкового кодексу визначає, що сума витрат, яка пов’язана з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 % від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.
Радимо не приймати самостійно рішень з питань, щодо яких є сумніви. Краще запитати фахівців відповідної галузі: у будівництві — щодо об’єктів нерухомості; у автомобільному транспорті — щодо автомобіля і т. ін., які, ознайомившись з документами і вивчивши конкретну ситуацію, дасть вичерпну відповідь. Особливо це стосується бюджетних закладів, контроль за правильністю витрачання бюджетних коштів яких лише посилюється, а порушення можуть мати негативні наслідки.
І у випадках, коли це можна робити колегіально, ніколи не потрібно приймати рішення самостійно. Це здебільшого стосується бухгалтерів приватного сектора, які вважають, що до їхнього обов’язку входить класифікація основних засобів і видів ремонтних робіт щодо них. Водночас вони упускають з виду той факт, що приймати і списувати з балансу основні засоби повинна комісія (див.: форму Акта ф. ОЗ-1 чи ф. ОЗ-2). На таку комісію можна покласти і обов’язки щодо вирішення питань проведення ремонтів тощо. Це може бути або спеціально створювана для таких випадків комісія (кожного разу нова), або постійно діюча комісія (наприклад, «комісія з приймання в експлуатацію (списання) основних засобів»), або ці функції покладають на інвентаризаційну комісію (яка зазвичай є постійно діючою)