Хто має право на надбавки за вислугу років при роботі у санітарно-епідеміологічній службі? Які періоди роботи включаються до стажу, що дає право на надбавку за вислугу років? Якими документами підтверджується цей стаж?

На запитання читачів відповідає Тамара Маценко, головний спеціаліст департаменту з питань розвитку профспілкового руху Федерації профспілок України

Порядок виплати надбавки за вислугу років посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 910. Ним передбачено, що надбавка за вислугу років установлюється посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби України, до яких належать головні державні санітарні лікарі та їх заступники, лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи, лікарі-бактеріологи, лікарі-вірусологи, лікарі-паразитологи, лікарі-дезінфекціоністи, лікарі-санологи, біологи, ентомологи, лаборанти з вищою освітою, помічники лікарів, фельдшери-лаборанти (лаборанти), медичні сестри, інструктори, крім тих, що мають право на виплату надбавки за тривалість безперервної роботи.
До стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається час роботи у державній санітарно-епідеміологічній службі України, відповідних закладах СРСР та союзних республік СРСР, час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку та час строкової військової служби, якщо працівник до призову на військову службу працював на посадах, що означені вище в державній санітарно-епідеміологічній службі України і протягом трьох місяців після звільнення з військової служби (без урахування часу проїзду на постійне місце проживання) був прийнятий на роботу на одну із зазначених посад у державній санітарно-епідеміологічній службі України.
Лікарі-інтерни після закінчення вищих медичних закладів освіти ІІІ–ІV рівнів акредитації отримують диплом лікаря-спеціаліста та для проходження інтернатури зараховуються до штатів закладів охорони здоров’я, на базі яких вони проходять інтернатуру на посадах лікарів-інтернів, про що до трудової книжки вноситься відповідний запис. На час проходження інтернатури лікарям-інтернам встановлюються посадові оклади у розмірах, що визначаються підпунктом 2 пункту 2.2.5 спільного наказу Мінпраці та МОЗ України «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» від 5 жовтня 2005 р. № 308/519.
Документом для визначення стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, є трудова книжка або інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність стажу роботи.
Якщо працівник до зарахування його на посаду лікаря-інтерна мав відповідний стаж роботи в державній санітарно-епідеміологічній службі, наприклад, на посаді фельдшера-лаборанта (лаборанта), то йому, як лікарю-інтерну також встановлюється надбавка за вислугу років.
Право на встановлення надбавки за вислугу років мають також лікарі-стажисти, які вчасно не підтвердили свою кваліфікаційну категорію з тієї чи іншої лікарської спеціальності і яких переведено на посаду лікаря-стажиста, якщо до цього вони мали певний стаж роботи в санітарно-епідеміологічній службі. Їм встановлюється посадовий оклад так само, як і лікарям-інтернам.