Якої тривалості надається щорічна відпустка працівникам протитуберкульозних закладів? Якої загальної тривалості слід надавати відпустку медичному працівникові — інваліду загального захворювання ІІ групи?

 
На запитання читачів відповідає Ольга Чернетенко, консультант з питань умов праці
 
Відповідно до статті 23 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 р. № 2586-III (далі — Закон № 2586) працівники протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, мають право на щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування, а також на щорічну відпустку тривалістю не менш як 36 календарних днів.
Працівники протитуберкульозних закладів, які захворіли на туберкульоз унаслідок виконання службових обов’язків, мають право на першочергове поліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством, на щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування в спеціальних санаторіях, а також на щорічну відпустку тривалістю 45 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час.
Термін «щорічні відпустки» як вид відпусток, передбачений статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504), включає в себе основну відпустку (ст. 6 Закону № 504), додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону № 504), додаткову відпустку за особливий характер праці (ст. 8 Закону № 504), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до зазначеного вище працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, слід надавати щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів, а в разі захворювання на туберкульоз унаслідок виконання службових обов’язків — 45 календарних днів.
Отже, щорічні додаткові відпустки працівникам, які користуються щорічною відпусткою на підставі статті 23 Закону № 2586, не надаються, оскільки вони вже включені до тривалості щорічної відпустки.
Якщо працівник відповідно до Закону № 504 має право на щорічну (основну та додаткову) відпустку більшої тривалості, він може скористатися своїм правом і одержати відпустку згідно з цим Законом.
Приміром, якщо лікар–фтизіатр, який систематично виконує рентгенодіагностичні дослідження у туберкульозній (протитуберкульозній) установі, має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 11 календарних днів згідно з розділом ХVІІ «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» (поз. 7) Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. № 679, зі змінами), і є інвалідом ІІ групи, то в цьому разі тривалість щорічної відпустки складатиметься з 30 календарних днів щорічної основної відпустки (встановлено для інвалідів І і ІІ груп згідно зі статтею 6 Закону № 504) та до 11 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, тобто всього до 41 календарного дня.
"Практика управління медичним закладом", № 9, 2011