Чи мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці зубні лікарі та медичні сестри зуболікарського кабінету комунального закладу центру медико-санітарної допомоги?

 

На запитання читачів відповідає Лідія Гавриленко, головний спеціаліст із соціальних питань Центрального комітету профспілки працівників охорони здоров’я України

Порядок надання відпусток регулюється Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та постановами Кабінету Міністрів України. Згідно зі статтею 6 Закону про відпустки працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відраховується з дня укладення трудового договору. Право на щорічну відпустку повної тривалості (не менш як 24 календарних дні) виникає в працівника по закінченні шести місяців безперервної роботи в закладі.

Крім того, для працівників галузі, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в умовах підвищеного ризику для здоров’я, статтею 8 Закону про відпустки передбачено щорічну додаткову відпустку, тривалість якої визначається за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (Список № 1), та Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (Список № 2), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290. За Списком № 2 лікарі закладів охорони здоров’я, зокрема зубні лікарі та медичні сестри зуболікарського кабінету комунального закладу центру медико-санітарної допомоги, мають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Конкретна тривалість цієї відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу перебування працівника в цих умовах (п. 9 Порядку застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 р. № 16). У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих професій і посад. Отже, тривалість додаткової відпустки визначається пропорційно до фактично відпрацьованого в особливих умовах часу.

"Практика управління медичним закладом", № 2, 2016