ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ. НОВИЙ СТАНДАРТ РОБОТИ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

07/10/2019

Стандарти

 

Тетяна Сємєнчук,

журнал «Лабораторна справа»

           

У 2016 році Національна рада медичних комітетів штатів США нарешті опублікувала національні Рекомендації щодо делегування повноважень в медичній практиці. Зважаючи на нагальність питання, ці Рекомендації стали важливою ланкою змін в системі охорони здоров'я Сполучених Штатів. У процесі реформування української системи медичні працівники, сімейні лікарі і особливо спеціалісти в лікарнях та стаціонарах повинні розуміти, що означає термін «делегування» і як він застосовується на практиці. Адже зі структурними змінами приходять зміни рольові, і медичні працівники повинні бути готові делегувати деякі зі своїх повноважень колегам або підлеглим. А ті, своєю чергою, повинні розуміти особливості поняття «делегування» і яку роль вони відіграють в цьому процесі. Ця стаття сформована майже цілком на основі вищезазначених Рекомендацій, а також за результатами декількох досліджень в цій сфері.

 

Делегування

            Термін «делегування повноважень» є дуже популярним серед лікарів і медичних сестер, особливо в західних країнах. Ми часто уявляємо, як лікарі делегують частину своїх функцій іншим працівникам, таким чином заохочуючи їх до більш активної співпраці. На жаль, ми не завжди маємо чітке розуміння того, що таке делегування і як воно працює. Саме тому ми не завжди готові делегувати свої обов'язки іншим або скористатися перевагами делегування у клінічних ситуаціях.

            Об'єктивно, делегування повноважень — це складний та багатовекторний процес. Він починається на рівні адміністрації, яка приймає рішення про делегування конкретних повноважень працівникам нижчого рівня. Ці працівники не завжди є кінцевим пунктом делегування. Вони можуть виконувати функції нагляду або контролю за тим, як адміністрація делегує свої повноваження, або як працівники, що беруть на себе відповідальність за ці повноваження, їх виконують. У цьому сенсі варто визначати делегування як процес, який впливає на всі аспекти діяльності медичної установи або медичного закладу, та навіть таке визначення не відображає усієї її комплексності.

            В одному з останніх досліджень автори наводять визначення делегування від Американської асоціації молодших медичних працівників: делегування — це передача функції однією особою іншій за збереження першою відповідальності за кінцевий результат. Тобто сімейний лікар передає функцію виконання іншій особі, наприклад медичній сестрі. Однак лікар залишається відповідальним за результат такого делегування. Якщо медична сестра не впорається із завданням вчасно або зробить помилку, саме сімейний лікар доповідатиме про це пацієнту та адміністрації клініки.

            Неправильне, непрофесійне або неналежне делегування повноважень може мати далекі негативні наслідки, в першу чергу для пацієнта. Це не означає, що делегування саме по собі небезпечне. Більш того, це не означає, що сімейні лікарі та спеціалісти повинні взагалі уникати думки про це. Оскільки фізичне та емоційне навантаження на лікарів невпинно зростає, делегування повноважень стає на кшталт магічної пігулки, яка дозволяє медикам оптимізувати клінічні процеси та розподілити тягар своїх функцій рівномірно, не зашкоджуючи пацієнтам та іншим працівникам. Цікаво, що автори одного із останніх досліджень стверджують, що медичні працівники використовують п'ять різних стилів делегування. Один із них можна охарактеризувати як «зроблю-все-сам».

Читати далі