ФАКТОРИ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНОГО ІНФІКУВАННЯ

10/10/2019

ІНФЕКЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ

ОКСАНА КУНИНЕЦЬ
завідувач відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень Львівського відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті МОЗ України»

 

Боротьба з внутрішньолікарняною інфекцією є одним із головних завдань у хірургії. Це зумовлене високим рівнем захворюваності, летальності та значущими соціально-економічними витратами.

 

Інфекція ділянки хірургічного втручання за визначенням CDC (Centers for Disease Control and Prevention, CDC, Центри з контролю та профілактики захворювань) – це гнійно-запальна інфекція, яка виникла впродовж 30 діб після операції в разі відсутності імплантату, трансплантату та протезного пристрою або впродовж одного року в разі встановлення імплантату, трансплантату та протезного пристрою. Таке ж визначення містять Методичні рекомендації «Епідеміологічній нагляд за інфекціями області хірургічного втручання та їх профілактика» (наказ МОЗ України від 04. 04. 2008 р. № 181).

 

Не вважається внутрішньолікарняною інфекція ділянки хірургічного втручання за умови ускладнення або продовження інфекції, яка була в пацієнта до операції, за винятком випадків, коли виявлення нового мікроорганізму або зміни характеру клінічної симптоматики дозволяє з високим ступенем вірогідності запідозрити набуття нової інфекції.

 

У кожному закладі охорони здоров’я (далі – ЗОЗ) повинен здійснюватись комплекс заходів, які спрямовані на своєчасне виявлення колонізації пацієнтів або їхнє інфікування резистентними до антимікробних препаратів (далі – АМП) штамами умовно-патогенних мікроорганізмів (далі – УПМ).

Головні напрями боротьби з резистентністю збудників післяопераційних інфекцій до АМП — це належне виконання заходів, які спрямовані на недопущення в ЗОЗ розповсюдження метицилін-резистентних Staphylococcus aureus (далі – MRSA), ванкоміцин-резистентних ентерококів (далі – VRE) та інших резистентних штамів мікроорганізмів.

 

Адміністрація ЗОЗ незалежно від форми власності та підпорядкування повинна забезпечити:

  • запровадження комплексу заходів, які спрямовані на стримування появи та поширення резистентних збудників гнійно-запальних інфекцій;
  • здійснення систематичної оцінки ефективності вжитих заходів і регулювання їх таким чином, щоб кількість післяопераційних гнійно-запальних інфекцій, які спричинені резистентними штамами мікроорганізмів, зменшувалася.

Читати далі