FAMILY DOCTORS: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД

04/09/2019

СТАНДАРТИ

 

ВАЛЕНТИНА МИРОНЕНКО

журнал «Практика управління медичним закладом»

 

Основа якісного життя в будь-якій державі – це здорове суспільство. Гарантами всієї цієї системи є лікарі. Однак, за новими законодавчими змінами в медицині, сьогодні ми більше прив’язані до сімейного лікаря і лише за його направленням ідемо до відповідного вузького спеціаліста. В Україні така сімейна медицина тільки поступово набирає обертів. Тому, доцільно було б розглянути досвід іноземних держав в цій системі.

 

Що означає поняття «сімейний лікар»? Всесвітня організація сімейних лікарів WONСA чітко пояснює цей термін. «Сімейний лікар – це лікар, який може вирішувати всі проблеми зі здоров’ям з моменту першого контакту з пацієнтом. Пропонуючи комплексну й доступну медичну послугу пацієнтові, він забезпечує безперервність надання медичної допомоги та зосереджується на проблемі пацієнта в цілому, а не на конкретній його частини тіла або хворобі. Цей фахівець орієнтований на всю сім’ю: він лікує і дитину, і літніх представників родини, обізнаний зі способом життя кожного члена сім’ї, їхніми звичками, спадковістю». Іншими словами можна сказати, що це «універсальний солдат», який виконує кілька функцій і не має права на помилку.

Також WONСA наголошує, що справжній сімейний лікар повинен виконувати шість головних умов:

  1. 1. Надання первинної медичної допомоги (вміння здійснювати первинне обстеження пацієнта; координувати діяльність вузьких фахівців, які залучені до допомоги пацієнту).
  2. 2. Особлива увага до інтересів пацієнта (здатність враховувати інтереси пацієнта; вміння встановлювати продуктивні стосунки з пацієнтом і використовувати їх при роботі з хворим; забезпечувати безперервність надання меддопомоги тривалий час).
  3. 3. Вміння вирішувати певні проблеми пацієнта (приймати рішення на основі знань про захворюваність і поширеність цієї патології серед такої групи населення; лікувати хвороби на ранніх стадіях та негайно надавати допомогу за нагальної потреби).
  4. 4. Комплексний підхід (одночасно лікувати гострі й хронічні стани пацієнта; організовувати для пацієнта необхідні оздоровчі й лікувальні заходи).
  5. 5. Соціальна спрямованість (узгодження потреб окремих пацієнтів із потребами всієї групи, яка обслуговується та ресурсами, які є).
  6. 6. Цілісне уявлення про захворювання (вміння застосовувати біопсихосоціальну модель із урахуванням культурних і екзистенціальних аспектів життя людей).

 

Сьогодні в світі існує три моделі діяльності сімейних лікарів:

  1. Індивідуальна практика (лікар і середній медичний персонал).
  2. Групова практика (кілька лікарів загальної практики, які об’єднані в групи, що таким чином дозволяє заощадити гроші, організувати взаємозв’язок і, якщо необхідно, то взаємозамін між собою, ввести деяку спеціалізацію медичної практики).
  3. Центри здоров’я (це скандинавська модель, яка виглядає як амбулаторія загальної практики, іноді зі стаціонаром для людей похилого віку).

Читати далі