Тимчасова заміна відсутнього працівника

05/07/2019

 

ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

Ірина Красовська,

консультант з питань податкового та бухгалтерського обліку

Періодично в медичному закладі трапляються ситуації, коли на роботу виходять не всі працівники. Причини для цього можуть бути різні, зокрема, хвороба чи відпустка працівника, сімейні обставини тощо. Але навіть за відсутності окремих працівників медичний заклад має працювати у звичному режимі, тому доводиться розподіляти обов’язки таких працівників між іншими. Яким чином це можна оформити, розглянемо в статті

 

ЗАКОНОДАВЧІ НОРМИ

 

Питання заміни тимчасово відсутнього працівника нині регулюється нормами Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та окремими радянськими документами: постановою Ради Міністрів СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» від 4 грудня 1981 р. № 1145 (далі — Постанова № 1145) і роз’ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового заступництва» від 29 грудня 1965 р. № 30/39 (далі — Роз’яснення № 30/39). Користуватися цими «старими» документами дозволяє постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 р. № 1545-ХІІ.

Відповідно до норм та положень зазначених вище нормативно-правових актів виконання кимось із працівників роботи тимчасово відсутнього працівника (в разі його хвороби, перебування у відпустці, відрядженні чи з інших поважних причин) може відбуватися за одним з таких правових режимів:

  • виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи;
  • тимчасове заступництво (замісництво) — виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника зі звільненням від основної роботи;
  • виконання обов’язків за вакантною посадою.

Спільним у всіх цих випадках є те, що вони обов’язково оформлюються наказом керівника медичного закладу. Але, зважаючи на те, що працівнику доведеться виконувати роботу, не обумовлену його трудовим договором, вимагати її виконання просто в наказовому порядку керівництво закладу не має права.

Розширити коло обов’язків працівника можна двома способами: або отримати від нього згоду (ч. 1 ст. 33 КЗпП), або, за наявності підстав, повідомити його не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Якщо ж працівник у такому випадку не дасть згоди на виконання додаткових обов’язків, це може загрожувати йому навіть звільненням згідно з пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП. Згода працівника підтверджується його підписом на наказі (розпорядженні) керівника закладу охорони здоров’я про доручення виконувати додаткові обов’язки.

Далі розглянемо окремо особливості кожного з видів заміни тимчасово відсутнього колеги.

Читати далі