За яких умов у разі звільнення необов’язково відпрацьовувати два тижні

26/04/2019

Офіційно. Держпраці

У ряді низці випадків законодавство зобов’’язує роботодавців звільняти працівників у строк, про який вони просять. Ідеться про скорочення двотижневого строку, оскільки по його закінченню працівник може звільнитися в у загальному порядку. У цьому разі строк попередження про звільнення скорочується на розсуд працівника навіть до одного дня.

Випадки, коли на роботодавця покладається обов’’язок звільнити працівника у строк, про який він просить, перелічені у ст. 38 КЗпП:
■■ переїзд на нове місце проживання;
■■ переведення одного з подружжя на роботу в іншу місцевість;
■■ неможливість проживання у цій місцевості, підтверджена медичним висновком;
■■ вагітність;
■■ догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку чи дитиною-ін-
валідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або ін-
валідом І групи; вихід на пенсію;
■■ прийняття на роботу за конкурсом;
■■ невиконання роботодавцем законодавства про працю чи умов колективного або
трудового договору, інші поважні причини.

Усі вони мають спільну ознаку – — неможливість працівника далі продовжувати роботу. За відсутності причин, що унеможливлюють продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви в межах двотижневого строку.

Якщо існує така домовленість, працівника можна звільнити навіть у день подання ним заяви про звільнення. Роботодавець не має права звільняти працівника до закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, якщо працівник про це не просив, оскільки в межах указаного строку він має право відізвати раніше подану заяву.

Читати далі